Був час ми до храму ходили разом,
Нам любо й приємно було із Христом.
Чом ти рішив, що тоді помилився
Й зараз від Бога свого віддалився?
Невже ти забув: Бог тебе хоронив
У різні моменти, коли ти просив?
Від смерті життя хто - не Він уберіг?
Й здобути освіту тобі допоміг?
Хто рани твої лікував, як хворів?
О, як бути вдячним тоді ти хотів!
А зараз замовкла пісня хваління...
Закинув від Бога дане служіння.
Ти "стати на ноги", багатства хотів,
До скарбів земних, мов на крилах, летів.
Вбога ж душа до сумління волала:
"Я б краще небесних скарбів бажала!"
Вона промовляє! Ти чуєш її?!
До стогону серця вслухайся в тиші.
Хоч стукіт у серце тихо лунає,
Та чуєш, ти чуєш - Бог промовляє!
Коліна в молитві скоріше схили,
Спасителю Богу усе розкажи.
Проснися, збодрися, на тебе Бог жде,
Тобі приготовив завдання святе.
Він любить тебе і тому досі жде,
Та стукотом в серце до Себе зове.
Вернись, блудний сину, у дім до Отця,
Там радість, там щастя, спокій без кінця!
"Нема мені прощення" - так не кажи.
Він простить! Відчуєш, скоріш гріх неси
До Батька! "О, сину, я так тебе ждав,
Як добре, що знову в Мій Дім завітав".
Не в скарбах земних є утіха серцям,
Бо вічними бути призначено нам.
Товаришу мій, навертайсь до Христа,
Й для тебе відкриється вхід в небеса.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Полёт Духа – Возврат Домой в Небесную Обитель… - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Что такое Человек?..
Это Незримо-Вечная Небесная Душа и Осязаемо-Чувствуемое Физическое Тело…, Отягощённое Весомыми Пороками, как якорями, приковывающими Наш Вечный Дух к Бренно-Ничтожному Земному Телу…
…к Телу - Мнимой Реальности… Ложного Восприятия… Ничтожного Физического Существования…
…Вместо Истинно-Духовной Вселенской Жизни…
…Во Все Времена… Во Все Эпохи…
…Вне Зависимости от Пространства… от Форм Существования и Проявления Духа в Материи - Мысли… Действия… Вселенского Смысла…
Невесомо-Неведомые Прозрачные Крылья, Волнующе-Трепетно Зовущие Нас в Небо…
…и Гибнувшие…
…от Нашего Вынужденного Духовного Без-ДЕЙСТВИЯ и Без-ДЕЛИЯ…
…Чугунные Шары на ногах Человеческих…, не позВОЛЯющие до Определённого Момента Духу Небесному покинуть Тюрьму Тела Земного…
Поэзия : Hапрасный труд . - Николай Зимин Мораль проста до боли : где лисица —
Там только ложь , неверие гнездится .
И даже добрые , благие начинанья
Засохну т, как душа без покаянья .
И верить лисам преданно и свято --
Напрасный труд , пустая только трата .
