Вечереет, и в сумраке синем
Вижу образ мирской бытия,
А душа устремилась к вершине.
Там, где жизнь, но увы не моя.
Там любовью питаются реки
И лазурью блестят небеса,
И не кто не уходит на веки,
Не оставив свои адреса.
Вечер синий. Душа холодеет,
Не познав не земной красоты,
А мой ум до сих пор не радеет
В лабиринтах мирской суеты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Християни і безбожне весілля - Лілія Мандзюк Вірш написаний під враженнями від випадково почутої розмови в автобусі. Двоє знайомих між собою, але з різних місцевостей говорили про весілля, яке наближалося. Один з них сказав, що в однієї з сторін чимало “віруючої” родини, але вони на такі весілля не ходять. “Як не ходять? “Штунди” з нашого села ще й як люблять по наших весіллях ходити!” - здивовано і зневажливо сказала друга людина...
