Я слепой, но думаю, что кому-то нужен.
Я как будто бы живой, но слегка контужен.
Я всегда сижу и жду, но мой Бог далече,
Все в мои глаза плюют, но никто не лечит.
Шум толпы утих, сменясь тишиной звенящей,
Продолжай сидеть и ждать, человек пропащий.
Остается уповать, что мой Бог вернется
И никто в сто первый раз мне не посмеется.
Сын Давидов Иисус исцелит незрячесть,
Я надеюсь, я кричу…Я уже не прячусь.
Рядом с Господом идут зрячие святые,
Вдоль дороги там и тут грешники слепые.
Комментарий автора: Стихотворение- протест: святым всегда некогда, они спешат и им нет, порою, дела до слепых бедняков, они часто увлечены своими заботами о себе самих... Вся надежда только на Господа!
Захар Зинзивер,
Германия
Божий я человек, православный. Откуда я- там меня уже нет, где я сейчас- все видят, где буду после- один Бог знает. e-mail автора:sinsiwer@rambler.ru
Прочитано 8876 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
